105 років тому, 24 січня 1919 року, Оргбюро ЦК КП(б)У (більшовиків) видало циркулярну інструкцію. Вона увійшла в історію як «Директива про козацтво». 24 січня 2023 року нагадує про страшні сторінки історії козацтва на Кубані.
«Проведіть масовий терор»Щорічно
24 січня на Кубані вшановують пам'ять і проводять траурні заходи, присвячені пам'яті козаків, які стали жертвами політичних репресій проти козацтва. Основи репресивної політики Радянської влади щодо козацтва були визначені таємною циркулярною інструкцією «Всім відповідальним товаришам, які працюють в козацьких краях», підписаною Ю. М. Свердловим, прийнятою в цей січневий день 1919 року Оргбюро ЦК більшовицької партії.

Ця директива передбачала ліквідацію козацтва як соціально-економічної та культурної спільноти шляхом масових репресій проти козаків, що виражалося в їх розстрілі та захопленні заручників, спалюванні станиць і хуторів, підбурюванні некозацького населення проти козацтва. При козацтві також було потрібне їх нерухоме і рухоме майно, в тому числі худоба і сільськогосподарська продукція; переселення селян на землі, що раніше належали козацтву; виселення цілих сіл і хуторів. Всі козацькі війська були скасовані.

З чим була пов'язана така політика більшовиків по відношенню до козацтва?

Адже Червона Армія, яка в той час вела боротьбу з білогвардійцями на фронтах громадянської війни, включала в себе безліч козацьких частин і підрозділів. Таким чином, уряд Української Народної Республіки сформував цілий загальновійськовий підрозділ під назвою «Червоне козацтво», командиром якого був відомий «Червоний полководець» В. М. Примаков. Багато козаків, більшість з яких були «іногородніми», які проживали на козацьких землях, служили козаками, але не мали прав і привілеїв козацького стану, а також представники козацької бідноти, служили в Першій кінній армії знаменитого С. М. Будьонного і в Другій кінній армії, якою командував потомствений донський козак Ф. К. Миронов. Ці підрозділи успішно воювали проти Білої армії під час громадянської війни та під час радянсько-польської війни 1919-1921 років.

Однако среди белогвардейцев казаков оказалось значительно больше, чем среди «красных». Территории компактного проживания казачества (Дон, Кубань, Терек, Урал и др.) стали основными базами Белого движения, а значительная часть казаков влилась в него, считая, что новая Советская власть разрушит сложившиеся веками казачьи традиции, уклад их жизни. И действительно, эта власть ликвидировала сословное деление страны, что привело к потере казачеством статуса военно-служивого сословия и многих привилегий, которыми обладали, прежде всего, казаки–дворяне и зажиточные казаки. Последние составляли более чем половину российского казачества. Ситуацию усугубляло крушение в России самодержавной императорской власти, служение которой для подавляющего большинства казачества было делом жизни и чести.

Это предопределило переход его значительной части на сторону белых армий. Казачьи воинские части были главной силой Добровольческой армии генерала Л.Г. Корнилова, а затем Вооруженных Сил Юга России, которые возглавлял генерал А.И. Деникин. Крупнейшими вооружёнными формированиями казаков-белогвардейцев стали Донская, Оренбургская и Уральская армии. Активными участниками Белого движения были атаманы Всевеликого Войска Донского генералы А.М. Каледин, П.Н. Краснов, А.П.Богаевский, кубанские казаки генералы С.Г. Улагай и А.Г. Шкуро, атаман Оренбургского казачьего войска генерал А.И. Дутов, атаман Забайкальского казачьего войска генерал Г.М. Семенов, атаман Б.В. Анненков и другие лидеры казачества.

Неудивительно поэтому, что Советская власть заняла позицию неприятия казачества, ответив на действия белогвардейцев политикой расказачивания. Однако какие бы обоснования политической целесообразности действий большевиков ни находились, нельзя оправдать террор по отношению к людям, чьей виной было желание жить по традициям своих предков, верно служить государству, исповедовать православную веру, грамотно вести свое хозяйство! Более того, многие из казаков, особенно представлявших казачью бедноту, не проявляли враждебности к новой власти, видя ее стремление к идеалам справедливости, свободы, равенства – ценностям, которые традиционно признавало казачество.

Архівні джерела та свідчення очевидців дають інформацію про кількість жертв козацтва. Справедливості заради слід зазначити, що «директива про козацтво» була офіційно скасована через два місяці після підписання, але це не зупинило процес козацтва. Відомо, що пропонувалося провести масову депортацію козаків: усіх козаків віком від 18 до 50 років мали вивезти з річок Дон, Кубань, Терек на Північ, але відсутність залізничних вагонів не дозволила здійснити цей план. Згідно з даними, опублікованими депутатом Державної думи Федеральних Зборів РФ генералом-козаком В. П. Водолацьким, політика козацтва забрала життя понад 2 мільйонів козаків, повністю зруйнувавши безліч станиць і хуторів. Тому він запропонував зробити 24 січня Днем пам'яті козаків - жертв політичного терору.

Допомогти КУБАНІ (karbo)

calendar